Раді Вас бачити!

Луксурія стояла у підвалі маєтку, куди сховали пророцтво. Дивилася на нього й усе ще бачила останній ієрогліф, який залишався без світла.

У якусь мить їй здалося, що в неї вже закінчилися сили для боротьби. Особливо тепер, коли дому більше не було, а сама вона опинилася у чужому світі. Можливо... їй із самого початку треба було прислухатися до пророцтва й просто обрати іншого ангела, з яким було б значно менше наслідків.

— Господарко? — почулося за спиною.

Серафіель обережно наблизився, але тримався осторонь. Щойно вона повернулася до нього, він опустив очі.

— Що нам робити? Тільки накажіть, і ми все зробимо, — запевнив ангел.

— Мені потрібен інший вигнанець, — визнала Луксурія. — Той, хто послужить мені й добровільно пожертвує благодать.

— Але… — Серафіель здивовано поглянув на господарку. — Це може зайняти роки. Навіть десятиліття чи століття.

— Століття? — гмикнула демониця. — Боюся, що до того часу я не доживу. Краще вже смерть, ніж повернутися до Ліліт. А вона буде чекати.

— Можливо, якщо ми поговоримо з Кассіелем…

— Ні. Його більше ніхто не чіпатиме, — відсікла вона. — Якщо він поверне благодать, нехай радіє. У будь-якому випадку він залишиться зі мною.

— Якщо? — Серафіель зовсім розгубився. — Він уже на межі втрати свого світла. Ти бачила його, Луксуріє, і знаєш, що буде далі.

— Мені немає діла до його благодаті, яка не несе мені ні шкоди, ні користі. Але якщо він так цього хоче… у нього ще є час, — задумалася демониця.

— Це неможливо, — похитав він головою. — Це… просто неможливо.

— Ангели, — зневажливо пирхнула Луксурія. — Коли ви вже зрозумієте, що у Всесвіті можливо все — варто лише побажати?

Серафіель нервово посміхнувся.

— Він зневірився. Неможливо просто захотіти, у це треба… — він запнувся, зустрівшись із поглядом демониці, — щиро повірити.

Його обличчя витягнулося від здивування, коли він зрозумів, чому Луксурія так упевнена у своїх словах.

— Можливо, шанс дійсно є, — визнав він. — Звісно, якщо він підпустить когось до себе й буде слухати.

Демониця відвернулася, знову зосередившись на пророцтві, але всі її думки вже займав Кассіель, який потребував допомоги й, напевно, завзято пручатиметься, як і завжди.

— Луксуріє, — ангел за її спиною важко зітхнув. — У нас досі немає жодного плану.

— У нас взагалі нічого немає, Серафіель.

— Що, як створити нову завісу? — запропонував він.

— Дерево душі проросте там, де буду я. Ліліт уже знає, що шукати й як викрити нас. Вона прийде вдруге, і так легко ми вже не сховаємося. Поки в мене є сили, ми залишимося тут, — промовила вона з повним прийняттям ситуації.

— Але за кілька десятиліть твої сили…

— У тебе є кращий план? — процідила вона, рвучко повернувшись до нього.

Ангел відвів погляд.

Серафіель замовк. Усе справді рухнуло, і назад уже не було вороття. А знайти нового ангела, коли на останнього вони чекали більше століття, здавалося майже неможливим.

— Взагалі-то, є дещо… — озвався він, знову привертаючи увагу демониці. — Після вигнання ангела його місце служіння займає інший. Кассіель мав можливість пересуватися у просторі й спостерігати за людським родом. Але це була лише його здібність. Той, хто зайняв його місце, має з’являтися серед людей.

Луксурія підійшла ближче до Серафіеля.

— І ти зможеш дізнатися, хто це?

— На це знадобиться час. Я відчував Кассіеля, бо він завжди залишає слід у самому просторі. Інший так не зможе. Він з'являтиметься у цьому світі, як і решта ангелів, але де саме й коли — невідомо. 

— Зможеш чи ні? — жорсткіше перепитала вона.

— Не знаю. Але спробувати варто. Є кілька ідей… — замислився він.

— Спробуй, — наказала демониця. — Візьми собі в допомогу Захаріона.

Серафіель кивнув. Зрозумівши, як діяти, він стрімко рушив до виходу.

— Як Таріель? — усе ж поцікавилася Луксурія.

Ангел завмер біля дверей.

— Оговтається. Елораель добре за ним наглядає.

Луксурія підтиснула губи. Як би Таріель не споганив усе своєю самовпевненістю, зрештою він був поруч занадто багато часу. Вона не могла відмовитися від нього, проте тепер навряд чи колись зможе йому довіритися.

— Чекаю на добру звістку, Серафіель, — промовила вона, повертаючись до пророцтва.

Тепер їй слід було подумати, як саме повернути зневіреному архангелу його дорогоцінну благодать.