Раді Вас бачити!

Як тільки Луксурія зробила кілька кроків до архангела, той розправив крила, закриваючи собою Анаель. На його долонях спалахнула благодать, а святе сяйво тонкими цівками розповзлося покоями, ніби застерігаючи демоницю. 

Луксурія зупинилася. На блідих вустах розквітла хижа усмішка. 

— Анаель, люба, — м'яко звернулася господарка. — Ти вже зробила все, що було потрібно. Можеш іти.

Ангелиця виглянула з-за крила брата й вдячно кивнула. Але щойно вона обійшла Кассіеля, який, здавалося, своїми крилами заповнив увесь простір покоїв, він простягнув до неї руку, намагаючись затримати.

Анаель одразу відсахнулася, не дозволивши себе торкнутися. Вона підвела на нього погляд і, не приховуючи огиди, демонстративно стерла рукавом сукні вологу зі своїх вуст.

Цей простий жест виявився красномовнішим за будь-які слова й лише сильніше розлютив архангела.

— Ще раз так зробиш, і я забуду, що ти мій брат, — рівно промовила вона.

Не чекаючи відповіді, ангелиця пройшла повз нього до демониці й зупинилася поруч.

— Сподіваюся, покарання буде справедливим. Таким, яке він запам'ятає.

Кассіель здригнувся, не відводячи погляду від сестри. Вона більше не дивилася в його бік, коли його присутність остаточно втратила для неї будь-яке значення.

— Не хвилюйся, Анаель. За твоє приниження він відповість удвічі більше.

Кутик губ ангелиці ледь помітно сіпнувся. Почуте її цілком задовольнило. Більше не сказавши ані слова, Анаель попрямувала до виходу. Важкі двері зачинилися за її спиною, залишивши архангела наодинці з демоницею.

Луксурія не зрушила з місця. Вона дивилася на Кассіеля, навмисно дозволяючи йому повною мірою усвідомити, що тепер для покарання більше не залишилося жодної перешкоди. 

— Яка зухвалість, янголятко! — з удаваним подивом промовила демониця. — А якби я не прийшла... Невже ти справді вирішив перевершити свого старшого брата?

— Вона просто ще не усвідомила моїх почуттів. Але коли це станеться... — на його вустах з'явилася самовпевнена усмішка, — ...моя похіть їй сподобається. Зрештою, тобі ж сподобалася.

Луксурія зацікавлено схилила голову набік.

Цей нахабний архангел навіть не намагався виправдатися. Навпаки — дивився їй просто в очі й продовжував провокувати, ніби остаточно забув, у чиїх покоях зараз перебував.

Права долоня демониці помітно здригнулася. Шкіра приємно запекла, коли ласо відчуло її настрій. Воно нетерпляче просилося їй до рук, прагнучи провчити ангела.

— Ти правий, Кассіелю, — несподівано погодилася вона. — Мені це справді подобається. Але ж ти не думаєш, що я настільки великодушна, аби ділитися своїм янголятком?

Вона перевела погляд на скриньку з кайданами. Та миттєво відгукнулася на волю господині й із гуркотом відчинилася, вдаривши накривкою об стіну.

Кассіель крадькома скосив туди погляд і помітно напружився. Він надто добре знав, що лежить усередині... І тепер подумки дорікав собі, що свого часу не втопив цю кляту скриньку хоча б у джерелі, а просто зробив вигляд, що її не існує. 

— Моя благодать дістанеться тебе швидше, — попередив він.

— Ти забув про одну дрібницю, Кассіель… Про свою обітницю не завдавати мені шкоди. 

Демониця помітила, як на його обличчі промайнула лють, змішана з хвилюванням. Про свою обітницю він, схоже, геть забув.

— Повір, я вже встиг про це пошкодувати! — огризнувся архангел.

За помахом її руки ангельські пута стрімко ринули до Кассіеля. Перші він гнучко оминув, наступні відбив матеріалізованим посохом, а могутні крила збивали траєкторію тих, що намагалися підступитися зі спини.

Луксурія мовчки спостерігала, як архангел стрімко маневрував покоями, не дозволяючи путам знову скувати себе. Тим часом у її руках уже опинилася той самий подарунок, який нещодавно передав їй Таріель.

Вона й гадки не мала, що у неї виникне бажання скористатися таким нашийником. Ще зовсім недавно демониця забрала цей недоречний подарунок лише для того, щоб сам Таріель не накоїв лиха. А зараз її погляд ковзнув по зарозумілому архангелові. Нашийник від самого початку був створений саме для нього.

Демониця неквапливо підкрадалася до Кассіеля, який уже починав важко дихати від безперервної боротьби з путами, що невпинно намагалися його скувати.

Луксурія всміхнулася. Вона ще ніколи не бачила архангела терпіння… таким. Він пручався не лише путам — він уперто противився долі, яку вона для нього визначила.

Та зрештою одного промаху виявилося достатньо. Металевий ланцюг обвив його зап'ясток і, мов жива істота, ковзнув угору рукою, оплітаючи груди й шию.

Важкість миттєво вдарила по тілу. Чим дужче архангел пручався, тим сильніше пута тягнули його донизу. Не витримавши власного спротиву, він упав на одне коліно. Відволікшись, Кассіель не помітив, як другий ланцюг обвив його іншу руку.

Архангел задихнувся, ніби повітря в одну мить покинуло його легені.

— Чим ти покірніший, тим легшими вони стають, — люб'язно нагадала демониця.

— Луксуріє! — загарчав він, безуспішно намагаючись підвестися. Коліна ковзнули по підлозі, але пута важче потягнули його донизу.

— Спробуємо дещо новеньке? — поцікавилася вона, відкриваючи скриньку.

Усередині холодним сріблом блиснув нашийник. Щойно Кассіель збагнув, для чого вона дістала цей артефакт, як різко підвів голову. 

— Та ти знущаєшся, — вирвалося в нього. — Навіть для тебе це занадто!

— О, архангеле... — протягнула Луксурія. — Повір, ти заслужив на значно гірше. Тож краще порадій, що мені цікавіше з тобою гратися, ніж по-справжньому мучити.

Вона дістала нашийник і покрутила його в пальцях, даючи Кассіелю добре його роздивитися. Потім легким рухом розкрила застібку. Метал тихо клацнув.

— Не треба... 

Він відхилився назад, наскільки дозволяли пута. М'язи напружилися, а вільні крила нервово затріпотіли, здіймаючи навколо потоки повітря.

— Мені здається, ця прикраса тобі дуже пасуватиме, — усміхнулася Луксурія, простягаючи нашийник до його шиї.

— Що ти від мене хочеш? — голос архангела зірвався. — Скажи, і я зроблю! Все зроблю. Тільки прибери це!

Луксурія уважно подивилася в його великі блакитні очі. Ще мить тому вони палали викликом і обіцяли їй Небесну кару. Тепер же в них уперше промайнув справжній жах.

— Зробиш усе? — задумливо перепитала демониця.

Кассіель заплющив очі, повільно набираючи повітря в легені, а тоді різко видихнув через ніс.

— Майже, — крізь зуби процідив він. — Те, що зможу… зроблю.

Луксурія облизала нижню губу, смакуючи цей момент. 

— Дивися мені, янголятко. Бодай одна відмова чи хоча б один зайвий рух...

— Обіцяю! — твердо перебив він. — Що мені робити?

Вона незворушно поклала нашийник назад до скриньки й сховала її. 

— Чекати. Поки що просто чекати, — демониця провела пальцями по його щоці, ніжно ковзаючи шкірою.

Кассіель розлючено запихтів, але не відсахнувся. 

— Хоча... краще підготуй свій зухвалий язичок. Тобі потрібно негайно нагадати, де його місце, — замуркотіла демониця.

Вона ковзнула великим пальцем по його нижній губі й вимогливо натиснула. Гострий ніготь торкнувся гарячого язика, змусивши архангела безпорадно завмерти.

— Спершу я зітру з твоїх вуст її смак, — пообіцяла демониця з грайливим блиском у темних очах. — Вони належать тільки мені. А потім ти зробиш усе можливе, щоб догодити своїй милосердній господині.

Очі архангела потемніли, щойно він зрозумів, що саме вона мала на увазі.

Вимушена покірна поза на колінах, сповнений обурення погляд чарівно-блакитних очей і гарячий подих крізь ледь прочинені вуста остаточно вдовольнили Луксурію.

— Не сумуй, янголятко, — мовила вона й легенько поплескала його по щоці.

Цілком задоволена його поступливістю, демониця рушила до джерела.

Насамперед їй потрібно було відновити сили й змити із себе наслідки ритуалу. А вже потім вона повернеться до архангела і завершить покарання, після якого сором не дозволить йому більше поглянути сестрі в очі.